Вступ

Вечірня  вулиця  із  одиноким  ліхтарем,
Скрипуча  тиша  підкрадається  нізвідки...
Дивлюсь  на  сніг,  який  займається  вогнем, 
Мов  сотні  перлів  сяйвом  провідної  зірки..
 
Та  глупа  ніч  заміниться  знов  днем, 
І  смак  життя  заповнить  всю  кімнату.
Сьогодні  хочу  бути  я  митцем
І  донести  до  всіх  свою  сонату.         
 
В  цій  пісні  прославлятиму  я  день, 
І  зиму  цю  й  холодний  погляд  сонця..
І  навіть  цей  старий  зчорнілий  пень,
Який  видніється  з  мого  віконця.
 
 ...............................................
Це  все  дрібнички,  але  не  сміття..
Ці  речі  в  моїй  пам'яті  заклались.             
Можливо,  у  душі  я  ще  дитя,
Але  нове  новим  в  мені  ? й  зосталось.              
 
Та  все  ж  воно  прекрасне  -  це  життя!
Хоч  страх  із  болем  часто  тут  вривались,
Та  кожна  мить  -  це  вступ  у  небуття...
Ми  ж  просто  звикли  нового  боятись..